Пенсійний фонд України
Головне управління в Чернігівській області
ОФІЦІЙНИЙ САЙТ

 

   

Віхи Фонду: вустами очевидця

1991. Перші кроки

Ольга ДИКА, начальник управління Пенсійного фонду України у Носівському районі (у 1991 році – уповноважений Чернігівського обласного філіалу Українського республіканського відділення Пенсійного фонду України по Носівському району)

Я працювала інженером по праці у Носівському райпобуткомбінаті, коли мені зателефонували з райвиконкому і запросили працювати в нову структуру, яка тоді тільки створювалась. Що і як треба буде робити, тоді достеменно ніхто не знав. І хоча назва моєї посади «звучала» - уповноважений Чернігівського обласного філіалу Українського республіканського відділення Пенсійного фонду України по Носівському району, - та насправді, я почувалася, як «міністр без портфеля» - начальник без кабінету. Точніше, шукали-шукали мені підходяще приміщення, та так і не знайшли. І поселили в актовому залі районного відділення банку «Україна».

Майже півроку я була одна, а в серпні мені дали помічника – Андрія Андрійовича Газюру, який теж мав статус уповноваженого. Так удвох із ним ми і пропрацювали до 1994 року.

Спочатку було дуже важко. Поверталася додому ледь не опівночі. Якими були перші кроки? Узяла на облік усіх, хто згідно закону мав сплачувати внески, склала список юридичних осіб – платників, провела з ними семінар, розповіла, як робити внески в Пенсійний фонд. До речі, внески почали надходити вже з першого місяця, тоді ж з’явилися і перші боржники. Звіти про надходження коштів складалися вручну, вивірялося усе до копієчки. Їх ми називали поміж собою «простирадлами» - за величезний розмір За «комп’ютер» мені тоді слугувала рахівниця, пізніше – калькулятор.

Минали роки, у Пенсійного фонду додавалися нові функції і завдання. Збільшувався і колектив - його кількісний склад виріс із двох до 28 осіб.

 

1997. Наказано вижити

Марія Попович, начальник управління Пенсійного фонду України у Куликівському районі (у 1997 році – начальник Куликівського районного відділу Пенсійного фонду України)

Затримка з виплатою пенсії у районі, як і по всій Україні у 1990-ті була для пенсіонерів справжнім лихом. Заборгованість по виплаті пенсії та допомоги сягала до півроку. Більшість підприємств району заробітну плату працівникам виплачували несвоєчасно, в основному - у натуральній формі.

І тоді ми заявили про необхідність рішучих дій всіх – і влади на місцях, і  керівників підприємств - з тим, щоб погасити борги перед пенсіонерами. Відступати далі було нікуди, адже на карту поставили питання виживання  людей.

Голова райдержадміністрації видав розпорядження «Про розрахунки сільськогосподарських підприємств по страхових внесках до Пенсійного фонду». Колективні сільгосппідприємства масово проводили оранку присадибних ділянок пенсіонерів за їхньою згодою - в рахунок частини пенсій, видавали  зерно та іншу сільськогосподарську продукцію.

Надалі ми почали шукати боржників з усієї України, які накопичили заборгованість перед Пенсійним фондом і мали  продукцію, яка користувалася попитом у пенсіонерів. У район «потекло» борошно, цукор, продукти  харчування, телевізори, холодильники, газові труби, плити та лічильники, дрова, брикет, будматеріали, різні товари повсякденного вжитку. Важче згадати, чого в нас не було. Усе це ми самотужки розвозили по селах, роздавали на ярмарках, не маючи ні вантажників, ані власного транспорту. За рік ми виплачували пенсію у натуральній формі на суму близько мільйона гривень.

        Отак ми виживали разом з пенсіонерами…

 

1999. Персоніфікація

Микола Демченко, начальник управління Пенсійного фонду України у місті Чернігові (у 1999 році – заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, начальник відділу системи персоніфікованого обліку відомостей)

Наприкінці 1990-х розгорнулася підготовка до перебудови основ пенсійного законодавства. Постало завдання створити персоніфікований облік платників страхових внесків. Вимоги були жорсткими – створити базу персоніфікації за два місяці. Щоб зібрати, обробити та систематизувати дані про страховий стаж та заробіток, доводилось працювати у дві зміни. Велику роль відігравали фахівці з комп’ютерної техніки, адже персоніфікація є фактично технічним заходом, який здійснюється за допомогою спеціальних програм.

Персоніфікація зробила революцію в системі призначення пенсій, адже після набуття у 2004 році чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначальними відомостями при призначенні пенсії стали дані про страховий стаж і заробіток працюючого із системи персоніфікованого обліку відомостей. Дані з неї офіційно почали враховуватись при нарахуванні пенсій за період з 1 липня 2000 року. До речі, після набуття чинності згаданого закону за перерахунками пенсій звертались тисячі пенсіонерів, багато хто з них - по кілька разів. Наші фахівці працювали тоді в надзвичайному режимі, не рахуючись із часом.

Нині ж на обліку в управлінні Фонду у місті Чернігові перебуває аж 91149 пенсіонерів.

 

2002. Нові функції

Любов Кисла, начальник управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (у 2002 році – заступник начальника відділу пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в області)

Важливу роль у розвитку Фонду відіграла передача органам фонду функцій із призначення та виплати пенсій, яку раніше здійснювали органи соціального захисту населення. На виконання постанови Правління ПФУ від 30.04.2002 року «Про затвердження структури органів Пенсійного фонду України» у червні того ж року в головному управлінні був створений відділ пенсійного забезпечення, який у серпні трансформувався в управління пенсійного забезпечення. Фахівців набирали, в основному, в органах соціального захисту населення.

На той час у нашій області виплата пенсій проводилась централізовано. Отже, треба було робити все одночасно: перебирати функції з призначення та виплати пенсій, впроваджувати програмне забезпечення і передавати виплату пенсій на місця.

Працювали майже цілодобово. У встановлені терміни, відповідно до розроблених методичних рекомендацій, від органів соціального захисту прийняли пенсійні справи та особові рахунки у паперовому вигляді. Була проведена велика робота по навчанню спеціалістів в районних та міських управліннях Фонду, проводились кущові семінари з вивчення пенсійного законодавства та програмного забезпечення АСОПД\КОМТЕХ. Фахівці головного управління виїздили в підвідомчі управління для надання практичної допомоги щодо правильності ведення виплатної документації та роботи з програмним забезпеченням, за досвідом пенсійники їздили у місто Бровари сусідньої Київської області.

З жовтня 2002 року органи Фонду почали здійснювати виплату пенсій. Робота з передачі функцій із призначення та виплати пенсій була виконана настільки ювелірно, без жодного збою, що пенсіонери навіть нічого не помітили.